Кровненський заклад дошкільної освіти "Пролісок" 

​

Патріотичні почуття дітей дошкільного віку засновуються на їх інтересі до найближчого оточення (сім'ї, батьківського дому, рідного міста, села), яке вони бачать щодня, вважають своїм, рідним, нерозривно пов'язаним з ними. Важливе значення для виховання патріотичних почуттів у дошкільників має приклад дорослих, оскільки вони значно раніше переймають певне емоційно-позитивне ставлення, ніж починають засвоювати знання. Патріотизм як моральна якість має інтегральний зміст. З огляду на це в педагогічній роботі поєднано ознайомлення дітей з явищами суспільного життя, народознавство, засоби мистецтва, практична діяльність дітей (праця, спостереження, ігри, творча діяльність та ін.), національні, державні свята.

Основними напрямами патріотичного виховання є:

— формування уявлень про сім'ю, родину, рід і родовід;
— краєзнавство;
— ознайомлення з явищами суспільного життя;
— формування знань про історію держави, державні символи;
— ознайомлення з традиціями і культурою свого народу;
— формування знань про людство.

Для патріотичного виховання важливо правильно визначити віковий етап, на якому стає можливим активне формування у дітей патріотичних почуттів. Найсприятливішим для початку систематичного патріотичного виховання є середній дошкільний вік, коли особливо активізується інтерес дитини до соціального світу, суспільних явищ.

Цілеспрямоване патріотичне виховання повинно поєднувати любов до найближчих людей з формуванням такого ж ставлення і до певних феноменів суспільного буття. З цією метою факти життя країни, з якими ознайомлюють дошкільнят, ілюструють прикладами з діяльності близьких їм дорослих, батьків залучають до оцінки суспільних явищ, спільної участі з дітьми у громадських справах.

У розділі програми виховання «Українське дошкілля»окреслено завдання ознайомлення дітей з явищами суспільного життя за напрямами, зміст яких поглиблюється у кожній наступній віковій групі Вже у молодшій групі діти мають знати назву рідного міста (села), а в середній повинні мати певні уявлення про Батьківщину («Батьківщина — це місце, де людина народилась і живе, де народились і живуть її батьки. Вона така ж рідна для людини, як її батьки, тому й називається Батьківщиною. Наша Батьківщина — Україна»). Діти повинні знати, що люди, які мають спільну батьківщину, — це народ, а ті, що народилися і живуть в Україні — український народ. У народі з роду в рід передаються мова, пісні, повага до старших, любов до дітей і рідного дому. Програма передбачає формування у дітей уявлень про історію рідного міста (села), походження його назви і назв вулиць, географічні та історичні пам'ятки.

Наші діти - зерна нації. Щоб кожний дошколярик став відбірним зернятком і виріс гармонійною особистістю схожою на дозрілий колос, потрібно створити для цього всі умови в сім'ї та дитячому садку, посіяти у душу вихованців зернятка пам'яті народної та духовності, здоров'я та працелюбності, культури та краси. Проростуть ці паростки добра -і виросте колосисте поле життя, наснаги, мудрості і самоповаги майбутньої надії держави

Шляхи, засоби та методи патріотичного виховання дітей дошкільного віку

Проблема громадянина-патріота давня, як світ. Вона постала перед людством тоді, коли виникла перша держава. Патріотичне виховання створює певні передумови громадянської по-ведінки. Однак це лише передумови. Любов до Вітчизни починається з любові до своєї Малої Батьківщини - місця, де людина народилася. У цьому зв'язку, як нам здається, величезного значення набуває визначення мети, завдань, змісту та засобів патріотичного виховання дітей дошкільного віку.

Патріотичні почуття плекаються в родині

Формувати патріотичні почуття та уявлення про національну приналежність краще на основі доступних дітям фактів, безпосередніх спостережень за подіями суспільного життя.

Корисними стануть:

- дослідження власного родоводу, створення родинного дерева;
- розповіді батьків про своє минуле, нинішнє життя. Розглядайте з дітьми сімейні альбоми, знайомте їх з рідними, близькими і знайомими людьми; знайомте з речами, що перейшли у спадок.

Організовуйте:

- екскурсії до музеїв;
- прогулянки рідною вулицею, рідним селищем;
- домашні вистави за мотивами народних казок;
- готуйте народні світкові, обрядові страви ( кутя, паски, фарбування яєць).

Усвідомленню дитиною важливості її праці, особистого внеску у суспільне життя сприяє спільна участь батьків і дітей у загальносільських толоках з прибирання та озеленення дворів, парків, праця на присадибних ділянках, виготовлення і вивішування годівничок, шпаківень і т.д.Власним прикладом і залученням дітей до активної соціально значущої діяльності батьків сприятимуть вихованню патріотично налаштованих і національно свідомих громадян України.

Як залучити дітей до морально-патріотичного виховання вдома?

1.Привчайте дитину дбайливо ставитися до речей, іграшок, книжок. Поясніть, що в кожну річ вкладено працю багатьох людей. Сходіть з дитиною в бібліотеку і подивіться, як там зберігають книги. Цей ігровий прийом "як у бібліотеці" допоможе привчити дитину до дбайливого ставлення до книги.
2.Дошкільники дуже рано починають проявляти інтерес до історії країни, краю. Якщо в місті є пам'ятники, організуйте до них екскурсії і розкажіть все, що ви знаєте, про те, як вшановують пам'ять загиблих. По нашій країні і по всьому світу можна здійснювати захоплюючі подорожі по глобусу, картах і фотографіях.
3.Запропонувати дитинi збудувати будинок. Коли будинок побудований, пограйте з дитиною в "новосілля", допоможіть розмістити ляльок, зайчиків, ведмедиків. Подивіться, чи міцно побудований будинок, чи красивий, чи зручний для житла.
4.Виховуйте у дитини шанобливо-дбайливе ставлення до хліба. Поспостерігайте за тим, як привозять і розвантажують хліб. Розкажіть, як вирощують хліб, скільки праці в нього вкладено вмести з дитиною посушите залишки хліба, зробіть сухарики.
5.Роскажіть дитині про свою роботу: що ви робите, яку користь приносить ваша праця людям, Батьківщині. Розкажіть, що вам подобається в вашій праці.
6.Повертаючись з дитиною з дитячого саду, запропонуйте пограти в гру "Хто більше помiтить цікавого?". Гра вчить спостережливості, допомагає формувати уявлення про навколишнє. Запропонуйте дитині намалювати, що найбільше сподобалося.
7.Любовь до Батьківщини - це і любов до природи рідного краю. Спілкування з природою робить людину більш чуйним, чуйним. Взимку на лижах, влітку на велосипеді або пішки, корисно відправитися з дитиною в ліс, щоб помилуватися його красою, дзюрчанням струмка, співом птахів. Виховуючи любов до рідного краю, важливо привчати дитину берегти природу, охороняти її.

Україна в символах – народні та державні обереги

ТРИПІЛЛЯ

Символи складають історію народу, відображають образ життя його. У українців як у нації хліборобів в мові символів присутні сонце, земля зі своїми властивостями, колосся. Дуже багата на символи трипільська культура: вона була відкрита в кінці ХІХ ст. дослідником-археологом В. Хвойкою поблизу с. Трипілля, на Дніпрі, від чого й отримала свою назву. Культура ця була поширена на Правобережній Україні, від Дніпра і до Дунаю. Вона характеризувалась дуже високим рівнем розвитку, як духовного, так і економічного. Багато символів, які живуть і понині, взяли свій початок звідти і притаманні їх світогляду. Для цього світогляду було характерне сприйняття Всесвіту єдиним цілим, а в зображеннях він був тривимірним. Це дуже видно на кераміці того часу. Так, Небо як найвищий рівень був зображений хвилястою лінією нагорі посуду. Під ним знаходились Небесні Сили, тобто сонце, зірки, місяць, вони творять коловорот життя природи. Ще нижче знаходиться Потойбічний світ, який видно як дві паралельні лінії. Ці символи зараз ми можемо побачити і в українській народній творчості. Особливо збереглися традиції трипільської культури в гончарстві: майже весь посуд розписаний подібно тому часу. У вишивці дуже часто можна зустріти Древо Життя – найулюбленіший символ українців. Також вишивальниці, наприклад, дуже поважають образ Великої Матері, той самої Берегині Роду: він часто зустрічається на вишиванках, рушниках, сорочках, складений із геометричних мотивів.

ЯЙЦЕ

Багатим символом є яйце – знак безсмертності душі, життя і Всесвіту. Цей улюблений символ українців супроводжує їх вже багато часу. Дослідник, що займаються питанням символів, вважать, що писанки були ще за часів язичництва і були ознакою сонячного культу. Якщо птахи були вісниками весняного воскресіння природи та людини, то їх яйця – то є символ сонця, відродження, життя. Ті ж дослідники схиляються до думки, що писанка має більш ніж 100 символічних зображень. Так, кривулька, вона ж безконечник, як символ початку та кінця, означала нитку життя, вічного руху сонця. Тригвер, він же триніг, як вважали деякі науковці, означав небо, повітря і землю, а інші вважали, що він є символом повітря, вогню та води. Ще треті вбачали в ньому символ життя, а були й такі, що трактували його як знак неба, землі та пекла. Свої символи несла в собі і гама кольорів писанки. Наприклад, червоний означав радість життя, кохання, жовтий – урожай, місяць та зорі, зелений – відповідно рослинний світ у всьому його багатстві, відродження або воскресіння його, блакитний означав чисте небо та здоров’я, землю – бронзовий, пошану до душ померлих родичів – чорно-білий. Українці вірили, що писанки мають велику магічну силу. Їх використовували як знак кохання, даруючи обраній людині. Народна медицина викачувала ними хвороби. В хазяйстві писанки відігравали також велику роль: посвячені символи закопувались в землю, що мало принести багатий врожай, їх клали в домовину, або в ясла худобі. На дах оселі накидали лушпиння від писанок – то було на щастя. З часом прийшло на Україну християнство, і це змінило деякі позиції в світогляді, в тому числі символіку писанки. Тепер вона несла в собі радість та віру у Воскресіння Христа. Ще одним національним оберегом вважається рушник. Все життя українців дуже щільно пов’язане з цим предметом: хліб-сіль, що підноситься на вишитому рушнику – ознака гостинності, високої поваги до гостя. Поява немовлят також була супроводжена рушником, одруження, вшанування рідних та близьких, виряджання в далеку дорогу будь-якого чоловіка родини, навіть в останню путь проводжали з рушниками. Тобто весь життєвий шлях людини був пов’язаний з цим символом. В залежності від мети, з якою метою робився рушник, відрізнялась і вишивка на ньому: кольори, символи, місце положення нитки тощо. По кольору та самому візерунку можна було прочитати історії кохання, дружби, журби.

ВІНОК

Ще одним традиційним оберегом вважався вінок. Що цікаво, не тільки дівчата могли себе прикрашати ним, а й часто його використовували в декоруванні оселі, будинку. Його зображення можна було зустріти на тій же вишивці, скатертинах, рушниках, одязі. А вже свято Івана Купала без вінків неможливо й уявити – які ж купальські ворожіння без вінків! Незаміжні дівчата пускали вінки по воді, в ніч з шостого на сьоме липня, в ту саму ніч, і чекали із завмиранням серця, хто ж його спіймає: адже саме він стане її супутником. За українським народним повір’ям, вінок, сплетений з живих квітів, буде захищати дівчину від лиха та поганої думки. Квіти у вінку були дуже різноманітні – можна було вплітати до 12 різних видів цієї живої краси, адже кожна квітка також мала своє значення: троянда символізувала кохання; волошка означала простоту і ніжність; біла лілія – чистоту, невинність, вона була, за віруваннями, квіткою діви Марії. Ромашка несла мир та ніжність, безсмертник - здоров’я, півонія – довголіття, мальва – красу, але холодність, калина – дівочу вроду і взагалі є символом України. У весільний вінок має обов’язково бути вплетений барвінок – це символ вірного та вічного кохання. Такий вінок – це чудовий оберіг від лихої думки та ока.

Віночки були дуже гарні з кольоровими стрічками, прив’язаними до них. Їх колір та місце у вінку також мали свої значення. Посередині мусила бути світло-коричнева стрічка – вона символізує землю, що годує; з боків від неї ідуть дві жовті стрічки – це знак сонця; далі світло-зелена та темно-зелена стрічки – це жива природа, краса, юність. Потім синя та блакитна – вода та небо. Далі з одної сторони жовтогаряча – хліб, з другої фіолетова – знак розуму, малинова – щирість, рожева – багатство. З самих країв в’яжуться білі стрічки – знак чистоти. На лівій стрічці внизу було нашите Сонце, на правій Місяць.

РОСЛИНИ

Символічний і рослинний світ на Україні. Є рослини, що люблять всі, а є ті, яких намагаються уникати. Так, найулюбленіші рослини для українців – верба, соняшник, барвінок, і, звісно, калина. Верба, наприклад, є символом родючості, краси, безперервності життя. Верба дуже стійка, родюча та невибаглива рослина – вона може прижитись скрізь, з неї виростає дерево в самих простих умовах. В Україні вербу вважали за святе дерево, а шостий тиждень посту перед Великоднем називали Вербним – на цьому тижні святили вербу, гілочки якої потім служили оберегом для людей. Символом вічності вважався барвінок: його маленькі непомітні квіточки завжди прикрашали українські ліси та гаї, а крім того, в них була прихована велика цілюща сила, що перемагала хвороби. Саме тому люди й подарували цій скромній квітці свою любов, що співалась у віршах та піснях. Калина ж завжди була символом краси, щастя, кохання. Колись зовсім давно ця рослина була пов’язана з великою вогняною трійцею – Сонце, Місяць, Зорі. Назва калини походить від давнього Сонця-Коло - вважалось, що рослина була зв’язана з народженням Всесвіту. Калину прийнято було саджати біля хати – так вона оберігала оселю, з ягід калини робили намисто, вона прикрашала весільні короваї, вона була у вінку нареченої. Соняшник вважався символом Сонця, радості, самого життя.

ПТАХИ

Серед птахів найулюбленішим, без сумніву, був славнозвісний лелека – символ батьківської любові, сімейних цінностей, родючості. Він дарував родині благополуччя, мир, символізував любов до рідної землі. Двір, де лелека обрав собі місце на гніздо, був щасливий, тому що його обходили негаразди, лихо та хвороби. Тих, хто взяв на себе гріх розорити лелечине гніздо, мусила побити небесна кара вогнем. Лелека завжди був символом відродження землі, провісником весни. До того ж, він виконував важливу функцію – приносити дітей у родину. Вважалося, якщо дівчина побачить вперше весною лелеку далеко в небі, то на цей рік вона обов’язково вийде вже заміж, якщо побачить його тільки в гнізді – залишиться вдома, в батьківській родині.

СИМВОЛИ ДЕРЖАВНОСТІ

Народні символи відіграли велику роль в формуванні символів влади різних часів.

У військової старшини були свої ознаки влади, і її символами були клейноди: корогва, бунчук, булава з усіма її різновидами, каламар, печатка та литаври. Зберігали клейноди у військовій скарбниці, у січовій фортеці. Було прийнято робити срібними булаву, литаври та пірнач, верхівку бунчука зазвичай робили золотою. Втрата клейнодів вважалась великою ганьбою, такими важливими символами були вони для Січі. Вперше клейноди були подаровані Запорізькій Січі королем Польщі Стефаном Баторієм, у 1576 році. На січовій печатці був зображений герб Запорізької Січі - це був козак з шаблею. Це був найбільш значущий елемент герба самого Війська Запорозького, пізніше і Гетьманщини. Часом формування цього герба історики вважають 1578 рік, коли польський король Стефан Баторій прислав гетьману запорозькому Я. Оришовському герб на печаті, разом з іншими клейнодами. Найдавніший відбиток печатки з цим козаком із мушкетом можна побачити на універсалі гетьмана Г. Лободи, який було видано 31 серпня 1595 року в Корсуні. Так у XVI-XVIII ст. козак із мушкетом і карбувався на печатках гетьманів України, органів управління Гетьманщини та ін. Він відображався на прапорах, полкових та сотенних – як на то вказував ордер гетьмана К. Розумовського.

Галицько-Волинська держава мала свій символ – золотого лева. Вперше його зображення можна побачити на печатці князів галицько-волинських, Андрія ІІ та Лева ІІ. Вони ще називали себе правителями Русі, Галича та Володимира. За однією з версій, лев прийшов від династії Романовичів, та з першої половини XIV ст. став гербом Галицько-Волинської держави зі Львовом як адміністративним центром. Найстаріша міська печатка, відома всім, була із зображенням лева, що крокує, на тлі відчиненої брами міських воріт, з трьома баштами і бійницями, і була вона прикріплена до пергаментної грамоти, що Львівського магістрату 1359 року.

ГЕРБ

З народних символів різних часів та із знаків державних утворень України виникли та сформувались символи державні сучасної України – її славетні герб та прапор. В українському гербі основною частиною став тризуб – символ влади, символ державності, відомий з самих давніх давен. Його появу неможливо визначити напевно, адже він був шанований та відомий вже дуже давно – як магічний оберег, знак влади. У найстаріших пам’ятках культури нашої ери можна побачити його, а літописи вперше згадують його в Х столітті. Невдовзі тризуб став гербом київської держави, його використовували Рюриковичі у якості родового герба, щоправда, іноді з незначними змінами. На печатці вперше тризуб з’явився у Святослава Ігоревича, пізніше – на срібниках князя Володимира. Щодо походження тризуба можна почути багато різних версій, причому і з релігійною історією, і з матеріальною. Він був на монетах, на цеглинах - Десятинної церкви, на плитках Успенської церкви (Володимир-Волинський), на багатьох інших рештках церков та фортець, побутових предметах тощо. Коли відроджувалась українська держава (12 лютого 1918 року - Мала Рада УНР, 22 березня 1918 року - Центральна Рада), був затверджений тризуб в якості основного елемента гербів УНР, як малого, так і великого. Василь Кричевський був автором цих проектів. Тоді ж була затверджена і печатка, теж велика й мала, із зображенням тризубу. Він же був на кредитових білетах держави. Тризуб тримався як частина гербу і за часів гетьманату, так і в період Директорії. Емблема Українського чорноморського флоту – також тризуб, як і різних інших об’єднань, національних та церковних. 15 березня 1939 року тризуб був затверджений як державний герб Сеймом Карпатської України. Радянська влада заборонила вживання зображення тризуба, тому що воно сприймалось як символ української самостійності, опору та націоналізму. Але коли українська національна державність була відновлена, Постанова Верховної Ради України «Про Державний герб України» знову затвердила знак золотого тризуба на тлі блакитного кольору, в якості малого Державного герба України. Він вважався частиною, основним елементом великого Державного герба. Так офіційним знаком нашої країни став тризуб. Це підтверджується і в Конституції України.

Ще один дуже важливий символ державності України – козак з мушкетом. Він був частиною зображення великого герба у часі визвольної боротьби, на сьогодні він, за Конституцією України, є частиною Великого Державного Герба (який, на жаль, ще не затверджений).

ПРАПОР

Ще одним державним символом, що базується на національних символах, вважається державний прапор. Це стяг, який складається з двох великих рівнозначних горизонтальних частин, синього та жовтого кольорів. Співвідношення ширини до його довжини складає 2:3. Жовтий колір уособлює ниву, повну пшениці, сонце; блакитний – це колір чистого неба, чистої води. Що підтримує життя на землі.

Саме тому це поєднання кольорів є життєстверджуючим, життєдайним та сильним. Ці кольори були вже у гербі Руського королівства XIV ст. Їх можна побачити на гербах земель руських, на гербах князів, шляхти середньовіччя та раннього нового часу. У Війську Запорозькому прапора були зроблені із синього полотна, на якому був розміщений лицар у золотих або червлених шатах, із золотим орнаментом. У 1848 році галичани зробили синьо-жовтий прапор національним. Стяг був державним прапором Української Народної Республіки і в 1917-1921 рр. в Західноукраїнській Народній Республіці прапор, синьо-жовтий, був затверджений 13 листопада 1918 року, 15 березня 1939 року – у Карпатській Україні. Самі кольори та їх порядок затвердила Постанова Української Народної Ради (27 червня 1939 року): вона вказувала, що основними кольорами прапора вважаються синій та жовтий. Символом українського національного опору був білокор протягом ХХ ст., час протистояння комуністично-радянському режиму. 26 квітня 1988 року в Україні вперше був піднятий національний прапор – це зробив Ю. Волощук у Львові на мітингу до річниці Чорнобильської аварії. 14 березня 1990 року підняли національний прапор у Стрию, місті, що стало першим українським, над міською радою. Далі, у березні-квітні 1990 року, синьо-жовтий прапор офіційно визнали у Тернополі, Львові, Івано-Франківську. Був піднятий прапор біля будинку Київради. А 23 серпня 1991 року цей прапор був внесений групою депутатів до сесійної зали Верховної Ради. Пізніше саме цей день закріпили як День Державного Прапора України – Указом Президента України Л. Кучми (від 23 серпня 2004 року).

Цей Указ - з метою вшанування історії українського державотворення, що налічує багато віків, з метою виховання поваги у громадян до державних знаків та символів України - встановив нове державне свято, День Державного Прапора України, 23 серпня кожного року. Коли проголосили Незалежність України, 4 вересня 1991 року, синьо-жовтий стяг підняли над спорудою парламенту. У 1992 році за синьо-жовтим прапором був офіційно і юридично закріплений статус державного прапора. На морському торгівельному судні прапор був піднятий 12 лютого 1992 року у Валенсії, іспанському порту, ініціював цю подію капітан т/х «Кременчук» В. Кисловський. Про те, щоб піднімати прапор на українських суднах взагалі, рішення прийняли пізніше. Вперше офіційно урочисто підняли його 11 вересня 1992 року на теплоході «Іван Франко», Одеський порт.

Все життя людини іде поруч із символами, які нагадують їй її народні та духовні корні, національну приналежність та гідність, про мову, країну та автентичність.

​

Патріотичне виховання дошкільників — це невіддільна складова усього навчально-виховного процесу в дитячому садку. Формування національної свідомості та громадської відповідальності починається з раннього віку і триває протягом усього життя. Виховати патріота — ось яке завдання постає перед педагогами. Що вкладається в це поняття та які інструменти можна застосувати?

Принципи та завдання патріотичного виховання дошкільників

Патріот — це людина, яка любить свою Батьківщину, прагне бути відданою її народу, готова відстоювати чесноти, характерні українській ментальності: товариськість, повагу до традицій, високодуховність тощо. Прищеплення цих цінностей починається в сім’ї і продовжується у дитячому садку, де закладається  фундамент знань та громадських поглядів.

Патріотичне виховання в ЗДО реалізується відповідно до чинних програм і ґрунтується на таких принципах:

Природовідповідність

Враховуйте вік, релігійну приналежність, особливості фізичного та психологічного розвитку дітей

Культуровідповідність

Формуйте патріотизм на основі кращих культурних надбань держави

Етнізація

Гармонічно доповнюйте форми роботи етнічним компонентом

Гуманізм

Висловлюйте повагу до особистості дитини, її інтересів, прав та запитів. Формуйте людяність, доброзичливість, толерантне ставлення до інших.

Допомогти  дітям  сформувати уявлення про відносність добра і зла за допомогою казки. Саме через казку діти зможуть сприйняти складну тему. Ці засади були бзовими у Сухомлинського

Демократизм

Зберігайте партнерство, визнаючи право учасників виховного процесу мати власну думку

Інтегративность

Враховуйте педагогічні вимоги сім’ї, школи та суспільства. Залучайте до роботи батьків

Безперервність

Забезпечуйте цілісність та наступність патріотичного виховання, систематизуючи знання. Формуйте потребу в національному самоусвідомленні вихованців

Виходячи з семи основних принципів перед педагогом постають завдання національно-патріотичного виховання дітей дошкільного віку:

• створювати уявлення про соціальну взаємодію людей

• виховувати любов до своєї родини, країни, та людства в цілому

• формувати ціннісне ставлення до історії України, її культури, традицій, символів та мови

• виховувати почуття гідності

• навчати правил культури поведінки

• виховувати толерантне ставлення до представників нацменшин

• заохочувати дбати про культуру та екологію України.

Напрями патріотичного виховання в ЗДО

Почуття патріотизму та національної гідності формуються на основі інтересу дітей до власного оточення. Дорослі впливають на дитину вчинками, поглядами та моделлю поведінки, адже в ранньому віці малюк спершу фіксує емоційне ставлення, а вже потім засвоює певні знання.

Організуйте роботу у закладі дошкільної освіти за різними напрямами, щоб позитивно вплинути на процес становлення особистості-патріота.

Напрями патріотичного виховання:

• Сім’я, родина, родовід та рідний край

• Традиції, звичаї та культурні явища народу

• Історія України, державні символи

• Суспільні явища, довколишній світ.

Сім’я та краєзнавство

Дитинна має знати своє походження та історію роду. Засвоїти ці знання допоможе дерево родоводу, в якому чітко прослідковуються родинні зв’язки. Дізнавшись, ким були пращури і чого вони досягли, діти намагатимуться наслідувати їх. Це створить атмосферу причетності до спільної справи, в даному випадку – розвитку України.

Дошкільнята молодшої групи повинні знати назву малої батьківщини (міста чи села) і мати загальне уявлення про Україну. У старшій групі — називати визначні місця, знати столицю країни, мати уявлення про походження свого села чи міста.

«Територіальний» підхід у вихованні патріотичних почуттів здійснюється за принципом «від найменшого — до найбільшого». Сформувавши уявлення про рідну вулицю, село, район і місто дитина цілісно сприйме свою країну.

Народознавство

Вивчення традицій, звичаїв, культури є важливим напрямом національно-патріотичного виховання в закладі дошкільної освіти.

Ознайомте вихованців з культурними надбаннями та цінностями українців, пояснюючи зв'язок минулого та майбутнього. Народні традиції закладають смаки, погляди та норми поведінки, характерні українському народу (гостинність, шанування старших, піклування про менших). Вивчаючи їх, дитина зможе ідентифікувати себе за національною приналежністю, відчути українцем.

Знайомлячи дошкільників з українською культурою, робити  акцент на творчому сприйнятті знань, а не їх засвоєнні. Дошкільники охоче беруть участь в організації свят, що впливає на формування патріотичних почуттів.

Довколишній світ та суспільство

Патріотичне виховання в ЗДО  невіддільно пов’язане з уявленням дитини про довколишній світ. Для формування громадської позиції слід накопичувати знання про життя навколо, доповнюючи їх враженнями й моральними оцінками.

Уявлення дошкільників про суспільство формується двома шляхами:

• індивідуально, природно — під впливом щоденних подій, ситуацій, різноманітності життя;

• комплексно, цілеспрямовано — під час систематизованого освітньо-виховного процесу.

Перший шлях збагачує яскравими емоціями, а другий — узагальнює враження та наштовхує на підсумки.

Ознайомлюйте дітей з довколишнім світом, обираючи цікаві та ефективні форми роботи — екскурсії, спостереження, заняття з розвитку мовлення. Звертати особливу увагу на власний досвід вихованців. Образи, які на життєвій основі створила їх уява, допоможуть дітям швидко зорієнтуватися в знайомих уявленнях і усвідомити нові.

Показником рівня сформованості патріотичних почуттів є ставлення дітей до суспільних подій та процесів.

Історія держави, символи

Знайомитись з основними історичними подіями дитина починає ще змалечку.  Потрібно слідкувати  за тим, або інформація не була викривленою, адже кожна деталь має значення..

Пояснити  дітям, що таке символи, навіщо вони потрібні та що в собі несуть. Використовувати  символи на кожному занятті, поглиблюючи та розширюючи знання про них.

Орієнтовні теми для занять

• Подорожуємо рідним краєм

• Мій рідний дім

• Природа моєї країни

Навесні  розповісти дітям про перелітних птахів України. Зі старшими дошкільниками можна провести музичну розвагу «Прилітайте, птахи, прилітайте!»  

• Видатні особистості нашого краю

• Легенди та повір’я

• Національний одяг

• Народна вишивка

• Рушник

• Народні ігри та забави

• Наша мова калинова

Чити в журналі сучасні заняття про мову за творами Василя Сухомлинського.

• Календарно-обрядові традиції

• Українська кухня

• Що для українця хліб

• Народний календар

• Державні символи України

• Символи нашого народу

• Народні свята

• Визначні дати

• Важливі історичні події

• Що значить твоє ім’я?

• Українській оберіг

• Мій край – моя гордість!

Методи і форми патріотичного виховання в ЗДО

Щоб виконати поставлені завдання,  потрібно створити  відповідне розвивальне середовище:

• офориіти народознавчий куточок

• зібрать бібліотеку кращих народних та літературних творів

• додати етнічного стилю в загальний інтер’єр приміщення

• створити  міні-музей українського посуду, рушників тощо

• підібрать навчальні матеріали (конспекти занять, сценарії, розробки ігор)

• підібрать наочність (карти, ілюстрації, малюнки)

Аби діти не втрачати інтерес, використовуйте різні форми роботи:

• екскурсії

• зустрічі з визначними та цікавими людьми

• розповіді та бесіди

• спостереження

• ігри (дидактичні, сюжетно-рольові тощо)

• перегляд відеоматеріалів

• читання творів української літератури

• інсценування яскравих епізодів

• прослуховування музики

• розглядання творів мистецтва

• конкурси, змагання

• виховні заходи родини

• свята, розваги

Враховувати, що молодша, середня і старша групи дітей виявляють різну зацікавленість до конкретних форм роботи. Якщо найменших приваблюють ігри та змагання, то дорослішим дітям цікаві майже всі види діяльності.

Патріотичне виховання у закладі дошкільної освіти — це багатогранний і різноплановий процес. Щоб реалізувати його, дотримуйтесь основних принципів та напрямів. Готуючись до заняття, підбирайте цікаві та ефективні форми роботи, аби формування громадської свідомості відбувалося природно та невимушено.